Стаття 3  Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню."

Це одна з фундаментальних заборон, передбачених Конвенцією, яка не має жодних винятків і полягає в тому, що за жодних обставин держава не може порушувати фізичну та моральну недоторканість людини.

 

У яких випадках варто звернутися до ЄСПЛ із скаргою на порушення статті 3 Конвенції?

​

• неналежне поводження з людиною, яка перебуває під вартою або під будь-яких іншим контролем держави

• неспівмірне або свавільне покарання людини правовохоронними органами (у тому числі, затримання осіб, які мають серйозні фізичні вади, екстрадиції, депортації, вислання);

• жорстоке поводження з людиною, яка перебуває в очікуванні покарання;

• примусові заходи медичного характеру;

• відсутність або недобросовісність проведення розслідування випадків жорстокого поводження з боку правоохоронних органів;

• торгівля людьми, кабала, сексуальне рабство;

• застосування сили, зброї та спецзасобів;

• погрози жорстокого поводження;

• тощо.

​

При цьому, Суд керується певними критеріями при визначенні у кожному випадку, чи мало місце катування, або нелюдське поводження, або таке поводження, що принижує людську гідність.

​

Катуванням вважається такі дії, які чиняться навмисно, аби заподіяти сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду.

​

Нелюдським поводженням вважаються такі дії, які у певному сенсі неють такої інтенсивності або мети, як катування.

У Грецькій справі (Грецька справа, звіт Комісії від 5 листопада 1969 року, Щорічник № 12) Комісія зазначила, що поняття нелюдського поводження охоплює щонайменше таке поводження, яке навмисно викликає сильні страждання, психічні чи фізичні, які в конкретній ситуації є невиправданими. Суд визнав поводження “нелюдським”, яке, серед іншого, було навмисним, застосовувалося впродовж декількох годин поспіль і призводило або до фактичного заподіяння тілесних ушкоджень, або до сильних фізичних і моральних страждань.
 
Таким, що принижує гідність, є поводження, яке викликає у потерпілих почуття страху, муки і неповноцінності, та здатне принизити і зганьбити їх. Його також характеризують як таке, що може зламати фізичний і моральний опір потерпілого (рішення у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства”, заява № 5310/71, 18 січня 1978 року, §167) або примусити його діяти проти власної волі чи совісті (висновок Комісії у Грецькій справі, Розділ IV, стор. 186).

 

Вирішуючи, чи є покарання або поводження “таким, що принижує гідність” за змістом статті 3, слід звертати увагу на те, чи є його метою принизити і зганьбити відповідну особу, а також, з огляду на його наслідки, чи вчиняє воно негативний вплив на його особистість, несумісний зі статтею 3 (рішення у справі “Raninen проти Фінляндії”, заява № 20972/92, 16 грудня 1997 року, §55). Втім, відсутність такої мети не може виключити можливість встановлення порушення статті 3.